Виникнення Запорізької Січі та її устрій. Д. Байда-Вишневецький.

Виникнення Запорозької Січі було зумовлене колонізацією Середнього Придніпров'я феодалами Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. За перші десятиріччя Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського панству вдалося підкорити своїй владі значну територію Середнього Придніпров'я й обернути більшу частину українського населення на феодально залежне або напівзалежне. Однак частина Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, щоб позбутися феодального гноблення, відступила на Південний Схід, у низов'я Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.Перші Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського з'явилися на порогах Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, ймовірно, наприкінці XV ст. У Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійськогороці запорозькі козаки атакували Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського військово-морську Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського під Тягинею і визволили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорожців узагалі. Багаті угіддя за порогами принаджували литовських та українських Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Пани з загонами озброєної челяді не раз вдиралися в козацькі володіння.Таким чином, біля порогів, як і раніше на Середньому Придніпров'ї, зіткнулися дві колонізаційні хвилі: Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського — в особі магнатів, переважно старост південно-східного прикордоння Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, та народна, яку представляли запорозькі козаки. Не меншою була для запорожців загроза й з Півдня, від Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, які безперервно спустошували «уходи» та захоплювали в Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського козаків. Постійні напади ворогів змусили козаків будувати укріплення для оборони. Спочатку вони заснували окремі городки або Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського в різних місцях, у тому числі, напевне, й на Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Пізніше, в зв'язку з посиленням наступу панів і кримських татар на Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, козаки для згуртування своїх сил об'єдналися в одну Січ.

Першу письмову згадку про Січ залишив польський хроніст Січ. За його розповіддю, козаки за Дніпровими порогами влітку займалися промислами (СічСічСіч), а взимку розходилися по найближчих містах (СічСіч та ін.), залишаючи в безпечному місці на острові в Січ кількасот озброєних Січ і Січкозаків.

Устрій

За свідченням Д.ЯворницькогоД.Яворницького, існували 8 січей: Д.Яворницького (1556–1557)Д.Яворницького (1563–1593)Д.Яворницького (1593–1638)Д.Яворницького (1639–1652)Д.Яворницького (1652–1709)Д.Яворницького (1709–1711)Д.Яворницького (1711–1734)Д.Яворницького (1734–1775)

Після жорстокого зруйнування у 1775 р. Запорозької Січі російським царатом певен час існувала ще й 1775 (1775–1828). Січовики продавали тут продукти своєї праці — рибальства і мисливства. На Січі не було ні феодальної власності на землю, ні кріпосництва. На Запоріжжі панував не феодальний примус, а принцип найму. Панівну верству Запорозької Січі становили не феодали як привілейований стан, а власники рибних промислів, багаті скотарі й торговці, а пізніше, в міру розвитку землеробства та інших галузей господарства — власники великих 1775, водяних млинів, 1775 валок тощо. Цим багатіям протистояла 1775 (голота) — маса бідняків, позбавлених засобів виробництва і власного житла. Між цими двома протилежними класовими групами стояв прошарок дрібних власників. Із середовища багатого козацтва виходила правляча верхівка — 1775, яка зосереджувала у своїх руках адміністративну владу і судову, керувала військом і розпоряджалася фінансами. Вона представляла Запорозьку Січ у зносинах із зовнішнім світом. Усю старшину обирали на військовій козацькій раді, причому у виборах мало право брати участь усе козацтво. Однак, попри це, козацька заможна верхівка в більшості випадків добивалася вигідних для себе ухвал козацької ради. Відзначаючи специфічні риси політичної організації запорозького козацтва, Січ називають «козацькою республікою». Запорозькі козаки становили товариство — громаду, яка поділялася на1775. Найвищим органом влади на Січі була військова козацька рада, у якій брали участь усі козаки. Рада обирала 1775, козацьку старшину, спільно вирішувала найважливіші питання. На Запорозькій Січі діяв козацький військовий суд, який нещадно карав за вбивство товариша, крадіжки у побратимів. Каралися також приведення у Січ жінок, пияцтво під час походів, кривда жінки, зухвалість до начальства тощо. На Запоріжжі при церквах діяли школи, де діти козаків навчалися письма, церковного читання, співу та музики. Ще одним показником розвитку культури на Січі було шанобливе ставлення запоріжців до книги. Звичайно, купувати та дарувати книги могли дозволити собі лише заможні козаки.

Вишневецький Дмитро (Байда, 1516—1563) — один із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок великого князя литовського Ольгерда. У 1551 р. — черкаський і канівський староста, організатор відсічі татарським нападам. У 1560 р. — на службі в московського царя Івана Грозного, у 1561 р. повертається в Україну. У 1563 р. здійснив військовий похід до Молдавії. Через зраду одного з молдавських претендентів на владу козацьке військо зазнало поразки, а сам гетьман потрапив у полон, був відправлений до Стамбула і там страчений.Під його керівництвом протягом 1552—1556 pp. на о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не тільки гарантували безпеку, а й надалі стали своєрідною базою для здійснення походів на Крим, осередком згуртування запорозького козацтва.

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *