УРСР в умовах нової економічної політики (НЕП)

Нова економічна політика (НЕП)  економічна політика більшовиків в Україні в1921 – 1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки. 

Причини НЕПу: 

— глибока економічна криза як наслідок громадянської війни та політики «воєнного комунізму»;- політична криза (опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки, виступи в армії);- спад революційної хвилі в Європі, відкладення ідеї «світової соціалістичної революції»;- початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), який передбачав будівництво електростанцій, заводів в Україні. 

Початок НЕПу – березень 1921 р. – рішення Х з’їзду Російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) про перехід до нової економічної політики (НЕПу).

 Заходи НЕПу 

Сільське господарство 

— заміна продрозкладки продподатком;- дозвіл на оренду землі;- дозвіл на використання найманої праці;- розвиток кооперативного рух

Промисловість 

— продаж у приватну власність та передача в оренду дрібних та частину середніх підприємств;- дозвіл на використання найманої праці;- об’єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок;- перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати.

Фінанси та торгівля 

— поновлення вільної торгівлі;- введення державних податків, плату за транспорт, комунальні послуги;- випуск конвертованого червонця, вилучення старих грошових знаків.

Особливості НЕПу в Україні 

— НЕП в Україні запроваджено пізніше, ніж у Росії в 1922 р.;- висока ставка продподатку;- застосування репресивних заходів при вилученні продподатку;- введення НЕПу в умовах голоду 1921-1922 рр.;- широка підтримка НЕПу українським населенням. 

Результати НЕПу 

— зростання господарської ініціативи, зацікавленості в результатах праці, продуктивності праці;- швидкі темпи відбудови народного господарства;- зростання життєвого рівня населення;- конфлікт між ринковими відносинами та адміністративно-командною системою. 

ГОЛОД В УКРАЇНІ 1921-1923 рр. 

Причини голоду 

— післявоєнна розруха;- скорочення виробництва с/г продукції;- політика «воєнного комунізму»;- експорт хліба та його вивезення до Росії;- посуха, неврожай… 

Заходи влади 

— замовчування наявності голоду в Україні;- збір продподатку та вивезення хліба з України;- вилучення церковних цінностей для боротьби з голодом;- дозвіл міжнародним організаціям надавати допомогу голодуючим (АРА (американська адміністрація допомоги), Фонд Ф.Нансена, Міжнародний комітет робітничої допомоги) 

Наслідки голоду 

— померло 1,5 – 2 млн. чоловік;- придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцнення більшовицької влади. 

УТВОРЕННЯ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК (СРСР)

 Етапи утворення СРСР 

І етап: червень 1919 – грудень 1920 рр. – створення військово-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви та Білорусії. 

ІІ етап: грудень 1920 – грудень 1922 рр. – УСРР та інші радянські республіки підписали з РСФРР договори про воєнний та господарський союз. 

ІІІ етап: грудень 1922 – травень 1925 рр. – утворення СРСР. 30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд рад у Москві затвердив договір про утворення СРСР. Договір про утворення СРСР підписали УСРР (Україна), РСФРР (Росія), БРСР (Білорусія), ЗРФСР (Закавказзя – Грузія, Вірменія, Азербайджан).

У січня 1924 р. ІІ Всесоюзний з’їзд рад затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. – ІХ Всеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було вказано про вступ України до СРСР. 

ПОЛІТИКА КОРЕНІЗАЦІЇ (УКРАЇНІЗАЦІЇ)

 Квітень 1923 р.– проголошення в СРСР курсу на коренізацію. 

Коренізація – це надання народам СРСР можливості розвивати власні культури, мови,готувати національні кадри з метою посилити вплив комуністичної партії в національних районах. 

В Україні коренізація набула характеру українізації:

 — підготовка та залучення кадрів із представників української національності;- запровадження в усіх установах та навчальних закладах української мови;- видання книжок, газет, журналів українською мовою;- глибоке вивчення національної історії, відродження традицій;- створення умов для розвитку мови та культури всіх національних меншин, які мешкали в Україні

Українізацію підтримали такі державні діячі УСРР як М.Скрипник, О.Шумський, В.Затонський. 

У жовтні 1921 р. відбувся Всеукраїнський церковний собор, на якому було утворено Українську автокефальну (самостійну) православну церкву (УАПЦ)та  обрано першого митрополита УАПЦ. Ним став В. Липківський.

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *