Публіцистична спадщина Франка

Джерело життя автора і суспільно-політичні події. Окремі з статей автора розкривають непрості сторінки життя І.Франка. В праці під назвою „Як це сталося” автор пригадав про арешт 1877 р., підозри в скоєнні злочину 1880 р., перебування в тюремній камері, під враженням від якого написав оповідання „На дні”. Окрім цього, звинувачення політичного характеру негативно вплинули на подальше професійне зростання І.Франка. Про те, що політичні арешти перешкодили І.Франку отримати посаду доцента Львівського університету, йшла мова у статті „Історія моєї габілітації”, вперше надрукованій у газеті „Діло” 1912 р. Автор детально пригадав свої розмови з цього приводу з віце-президентом Галицької крайової шкільної ради, міністром освіти Австро-Угорщини, намісником Галичини графом Казимиром Бадені, котрий звернув увагу не лише на арешти І.Франка, але і його співпрацю з демократичною польською газетою, що виступала проти корупції в Галичині, та інше. Не залишилися поза увагою письменника найважливіші проблеми національно-культурного життя. Про це свідчать праці письменника, присвячені театральному мистецтву в Галичині, виданню україномовних книг, необхідності реформувати вивчення української літератури в галицьких гімназіях, забороні надсилати ЛНВ до Росії. Досить цікавим був „Одвертий лист до галицької української молодіжи”, написаний під враженням революційних подій у Росії 1905 р., які І.Франко розглядав як перший крок до повалення царизму і покладав на них чималі надії, що мали суттєво вплинути на літературне, громадське та політичне життя. Саме тому письменник звернувся до молоді з проханням заздалегідь підготуватися до таких змін. Слід зазначити, що І.Франко в багатьох працях, щоб переконливо показати найважливіші національно-культурні проблеми українців, використав дані статистичного характеру. Зокрема в статтях „Галичина в сьогорішнім бюджеті”, „Що коштують наші школи”, „Наші народні школи і їх потреби” автор прийшов до висновку, що серед усіх провінцій Австро-Угорщини Галичина отримувала найменше коштів з бюджету на розвиток освіти.

І.Франко не міг залишитися осторонь розвитку літературного процесу. Про це також засвідчують публіцистичні праці автора. Досить цікавими серед них були наступні: „Про видання творів Т.Шевченка”, „Із історії „москвофільського” письменства”, „Українська альманахова література” та інші. Проте особливий резонанс мала праця „Поет зради”, присвячена польському лірику Адаму Міцкевичу. Публікація вищевказаної статті в одному з німецькомовних видань викликала неабияке обурення серед польського населення Галичини; письменник змушений був відмовитися від редагування часопису „Кур’єр львівський”, де йому непогано платили. Згаданий факт в черговий раз підтвердив, що І.Франко не зраджував ні за яких обставин власних переконань. Публіцистичні праці І.Франка, вперше опубліковані, як правило, на сторінках періодичних часописів Галичини

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *