З приходом до влади М. Хрущова у СРСР відбувається демократизація, поверхнева, непослідовна. По суті, монополію на владу мала КПРС,змінився лише її лідер, тобто, в даному випадку про повну демократизаціюговорити не можна, бо основні риси режиму зберігались.
Основні тенденції суспільно-політичного життя:
1) розвінчання культу особи Сталіна — почалось з 25 лютого 1956 року (ХХ з'їзд КПРС), коли М. С. Хрущов виступив із секретною доповіддю "Про культ особи Сталіна та його наслідки", в якій викрив сталінські злочини, оприлюднив відомості про те, як діяла репресивна система. Доповідь була виголошена лише перед радянськими апаратника, в той час як на з'їзді були присутні й іноземні учасники. Позитивно: Доповідь поклала дорогу керованій десталінізації, мала ефект вибуху.
2) Партійний апарат був розділений на міський й сільський — ця реформа є негативною, адже відбувалось посилення розриву, зокрема економічного, між містом та селом та загострювалася суперництво в партії.
3) Введення обмежень для керівних функціонерів КПРС — їм заборонялось обиратись на одну посаду більше ніж на два строки по 4 роки підряд — зменшило авторитет Хрущова серед членів партії.
4) Розширення президіуму ЦК до 15 чоловік — для того, щоб оточити себе"своїми людьми".
Взагалі реформи мали сприяти демократизації влади, розширенню колектівності її, але у 1958 р.. , коли Хрущов посів ще другу посаду -Голови Ради Міністрів СРСР, стало зрозуміло, що Хрущов використав ЦК для того, щоб краще укріпітісь на вершині бюрократичної піраміди, і сам не проти зосередити всю владу в своїх руках. Реформи призвели до згуртування партапаратніків проти Хрущова.
Отже, промисловий потенціал зростав досить швидкими темпами, інтеграція економіки республік в загальносоюзному комплекс уповільнілась, зацікавленість робітників у праці збільшилась, АЛЕ якість продукції залишалась низькою та відбувалось погіршення екологічного стану