Філософія позитивізму та право як гарантія індивідуальної свободи у Огюста Конта.

Засновник позитивізму Огюст Конт (1798-1857). у своїх політико-правових вченнях по-іншому ставився до ліберальних концепцій держави і права. Народився він і жив у Франції. Освіту одержав у ліцеї, а потім у Вищій політехнічній школі. Викладав математику, астрономію, фізику, механіку. Написав свою працю в шести томах "Курс позитивної філософії"" (1830-1846 рр.). У 1851-1854 рр. опублікував роботу "Система позитивної політики чи соціологічний трактат про основи релігії людства" у чотирьох томах.

Позитивізм Конта став відображенням помітних успіхів науки в країнах Європи. Конт стверджував, що позитивне знання дається не відкритими і нескінченними суперечками про Бога, природу, дух, матерію, свідомість та інші "першопричини", а тільки досвідом і спостереженням. Тому потрібно відмовитися від спроб збагнути "першооснови буття і свідомості", оскільки їх пізнання принципово недосяжне і практичного значення не має. Наука повинна вивчати факти, закономірності їх взаємозв'язку. Щирий позитивний дух складається переважно в заміні вивчення першопричин явищ вивченням їх непорушних законів, іншими словами, — у заміні слова "чому", словом "як", писав Конт.

Організацію й основу суспільства складає родина. Індивід — це абстракція. Поза родинами людство ніколи не існувало й існувати не може. У родині людина вчиться жити для інших, переборюючи природний егоїзм. Суспільство засноване на об'єднанні, співробітництві, кооперації. Необхідним органом соціальної кооперації є уряд, влада, що здійснює моральні функції, об'єднання, економічне управління, політичну діяльність.

Необхідність держави Конт пояснював об'єднанням приватних сил для загальної мети: І. Уряди підтримують суспільну солідарність. П. Перешкоджають приватним силам розірвати суспільне ціле. III. Суспільна солідарність досягається засобами матеріальними і моральними. IV. Для цього необхідна наявність двох влад: 1. Світської. 2. Духовної. Конт створює вчення й описує історію цієї влади відповідно до його "трьох стадій" розвитку людства.

Анархія, конкуренція виробництва, безробіття, індивідуалізм, тяжке становище найманих робітників, антагонізм між пролетаріатом і власниками капіталів дратували Конта, і він усе це різко критикував. Політико-правова теорія Конта протистояла ліберальним концепціям, капіталізм критикувався, але комунізм відкидався. Водночас він доводив необхідність поділу суспільства на капіталістів і найманих робітників.

Для виходу з цієї ситуації Конт розробляв "План реорганізації соціального життя". Організацією промислового суспільства повинна стати соціократія. Солідарність класів у соціократії буде забезпечена згодою дії чотирьох сил ("владослужителів"). Жінки — втілення почуттів, зосередження й уособлення моральності. Священики — позитивісти, зосередження розуму. У їхніх руках буде освіта, виховання, виправлення осіб, винних у провинах і злочинах. Невиправні будуть відлучатися від суспільства. Концентрована сила (багатство), носієм якої є "патриціат" (банкіри, купці, фабриканти, хлібороби), забезпечує послідовність розвитку. Здійснює справи фінансові, економічні. Відає розвитком промисловості (під керівництвом трьох

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *