Сталеві труби та з’єднувальні деталі

Згідно з ДБН В.2.5-20-2001 для будівництва систем газопостачання застосовуються сталеві прямошовні, спіральношовні та безшовні труби, наведені в таблиці 9.1 та виготовлені із сталі, що добре зварюється і містить не більше 0,25 % вуглецю, 0,056 % сірки та 0,046 % фосфору.

Товщина стінок труб визначається розрахунком згідно з вимогами СНиП 2.04.12-86. При цьому слід приймати її номінальну величину, яка дорівнює найближчій більшій за стандартами або технічними умовами на труби, що допускаються до застосування ДБН В.2.5-20-2001. При цьому для підземних і наземних (із обвалуванням) газопроводів мінімальну товщину стінок труб слід приймати не менше 3 мм, а для зовнішніх надземних та наземних труб (без обвалування) газопроводів та всередині будинків – не менше 2 мм.

Для підземних розподільних газопроводів застосовуються труби умовним діаметром не менше 32 мм, а для вводів – діаметром не менше 16 мм.

Вибір труб для конкретних умов будівництва систем газопостачання населених пунктів здійснюється згідно з ДБН В.2.5-20-2001 (таблиця 9.1).

Таблиця 1.1 – Характеристика сталевих труб для будівництва

газових мереж (згідно з ДБН В.2.5-20-2001)

Продовження таблиці 1.1

Закінчення таблиці 1.1

* Труби слід застосовувати для газопроводів рідкої фази СВГ.

Сталеві труби для будівництва зовнішніх та внутрішніх газопроводів слід передбачати груп В та Г, виготовлені із спокійної маловуглецевої сталі за ГОСТ 380-94 марок Ст2, Ст3, а також Ст4 при вмісті в ній вуглецю не більше 0,25 %; сталі марок 08,10, 15, 20 за ГОСТ 1050-88; із сталі підвищеної міцності марок 09Г2С, 17ГС, 17ГІС за ГОСТ 19281-89, не нижче шостої категорії, та легованої конструкційної сталі 10Г2 за ГОСТ 4543-71.

Допускається застосовувати зазначені сталеві труби, виготовлені із напівспокійної та киплячої сталі у таких випадках:

для підземних газопроводів, які споруджуються в районах із розрахунковою температурою повітря до мінус 30 ^оС включно;

для надземних газопроводів, що споруджуються в районах із розрахунковою температурою зовнішнього повітря до мінус 10 ^оС включно — труби з напівспокійної та киплячої сталі, а з розрахунковою температурою до мінус 20 ^оС включно – труби з напівспокійної сталі;

для внутрішніх газопроводів із товщиною стінки не більше 8 мм, якщо температура стінок труб у процесі експлуатації не буде знижуватися нижче 0 ^оС – для труб із киплячої сталі та нижче мінус 10 ^оС – для труб з напівспокійної сталі.

При застосуванні для зовнішніх газопроводів труб із напівспокійної та киплячої сталі необхідно дотримуватися таких умов:

діаметр труб не повинен перевищувати 820 мм – для труб із напівспокійної сталі та 530 мм – для труб із киплячої сталі;

товщина стінки труб повинна бути не більше 8 мм.

Для будівництва зовнішніх підземних та надземних газопроводів допускається застосовувати труби, виготовлені із напівспокійної сталі діаметром не більше 325 мм та товщиною стінки до 5 мм включно, а також труби, виготовлені із напівспокійної та киплячої сталі, діаметром не більше 114 мм із товщиною стінки до 4,5 мм включно.

Для зовнішніх та внутрішніх газопроводів низького тиску, в тому числі для їх гнутих відводів та з’єднувальних частин, допускається застосовувати труби груп А, Б, В, виготовлені зі спокійної, напівспокійної та киплячої сталі марок Ст1, Ст2, Ст3, Ст4 згідно з ГОСТ 380-94 та 08, 10, 20 за ГОСТ 1050-88. Сталь марки 08 допускається застосовувати при техніко-економічному обґрунтуванні, сталь марки Ст4 при вмісті в ній вуглецю не більше 0,25 %.

Для ділянок газопроводів усіх тисків, що зазнають вібраційних навантажень, застосовуються сталеві труби груп В та Г, виготовлені із спокійної сталі з вмістом вуглецю не більше 0,24 %.

Зварне з’єднання сталевих труб повинно бути рівноміцним основному металу труб або мати гарантований заводом-виробником згідно із стандартом або технічними умовами на труби коефіцієнт міцності зварного з’єднання.

Залежно від місцевих умов прокладання допускається передбачати вимоги до ударної в’язкості металу труб для газопроводів високого тиску І категорії діаметром понад 620 мм, а також для газопроводів, що зазнають вібраційних навантажень і прокладаються на ділянках переходу через залізниці та автомобільні дороги, водні перешкоди та для інших відповідальних газопроводів та їх окремих ділянок. Вимоги до ударної в’язкості слід передбачати для труб із товщиною стінки понад 5 мм. При цьому величина ударної в’язкості основного металу труб повинна прийматися не нижче 30 Дж/см² при мінімальній температурі експлуатації газопроводу.

Труби, що передбачаються для систем газопостачання, повинні бути випробувані гідравлічним тиском на заводах- виробниках або мати запис у сертифікаті щодо гарантії того, що труби витримають гідравлічний тиск, величина якого відповідає вимогам стандартів або технічних умов на труби.

Імпульсні газопроводи для приєднання контрольно–вимірювальних приладів та приладів автоматики обв’язки обладнання слід передбачати із сталевих труб, зазначених у таблиці 9.1 або згідно з даними, наведеними у паспортах на обладнання. Допускається застосування для цих цілей мідних труб за ГОСТ 617-90, а також гумових рукавів та трубок.

З’єднувальні частини та деталі для систем газопостачання слід передбачати із спокійної сталі або з ковкого чавуну, виготовленими згідно з державними та галузевими стандартами, наведеними в ДБН В.2.5-20-2001.

Сталеві гнуті та зварні компенсатори слід виготовляти із труб, передбачених для газопроводів. Деталі різьбових з’єднань внутрішніх та зовнішніх газопроводів можуть виготовлятися з водогазопровідних (ГОСТ 3262-75) або інших труб, передбачених у таблиці 9.1, з розмірами, які забезпечують отримання різьби методом нарізування.

З’єднувальні частини та деталі повинні бути заводського виготовлення. Допускається застосування з’єднувальних частин та деталей, виготовлених на базах будівельних організацій, за умови контролю усіх зварних з’єднань неруйнівними методами.

Фланці, які застосовуються для приєднання до газопроводів арматури, обладнання та приладів, повинні відповідати ГОСТ 12820-80 та ГОСТ 12821-80.

Для ущільнення фланцевих з’єднань застосовуються прокладки, виготовлені з матеріалів, зазначених у таблиці 1.2.

Для ущільнення різьбових з’єднань застосовують пасмо із льону за ГОСТ 10330-76, просочене свинцевим суриком за ГОСТ 19151-73, замішаним на оліфі за ГОСТ 7931-76, а також фторопластові та інші ущільнюючі матеріали за наявності на них паспорта або сертифіката заводу-виробника, які забезпечують герметичність з’єднання.

Таблиця 1.2 – Матеріали прокладок для фланцевих з’єднань

(згідно з ДБН В.2.5-20-2001)