Розкрийте особливості проведення логопедичної роботи при закритій ринолалії.
Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. У логопедичній літературі традиційно виділяють три форми ринолалії: закриту, відкриту і змішану і за етіологічними показниками кожна з них може бути органічно і функціонально зумовленою.
Закрита ринолалія- це порушення фонаційної сторони мовлення. Причини: органічні зміни в носовому просторі або функціональні розлади піднебінно-глоткового змикання, тобто ізолюється носова порожнина від ротової.
Логопедична робота з дитиною ринолаліком залежить від форми ринолалії. Але є спільні задачі, які повинен ставити перед собою логопед працюючи з дитиною з такою вадою мовлення:
• Нормалізація ротового видиху, тобто відпрацювання подовженого повітряного струменю при вимові усіх звуків мови крім носових
• Відпрацювання правильної артикуляції всіх звуків мови
• Усунення назального відтінку голосу
• Виховання навичок диференціації звуків з метою попередження дефектів звукового аналізу
• Нормалізація просодичної сторони мовлення
• Автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні
М. Зееман розрізняє два види закритої ринолалии (ринофоніі): передню закриту — при непрохідності носових порожнин і задню закриту — при зменшенні носоглоткової порожнини.
Передня закрита ринолалія спостерігається при хронічній гіпертрофії слизової носа, головним чином, задніх нижніх раковин; при поліпах у носовій порожнині; при викривленні перегородки носа і при пухлинах носової порожнини.
Задня закрита ринолалия у дітей може бути наслідком аденоїдних розрощень, рідше носоглоткових поліпів, фібром або інших носоглоткових пухлин.
Зазвичай за закритої ринолалії спостерігаються лише порушення фонологічні (темброві), а артикулювання залишається збереженим.
Функціональна закрита ринолалия спостерігається через розлади піднебінно-глоткового змикання, тобто ізолюється носова порожнина від ротової.
При органічній закритій ринолалії насамперед повинні бути усунені причини непрохідності носової порожнини. Як тільки дитина починає правильно дихати носом, зникає і дефект. Якщо ж після усунення непрохідності (наприклад, після аденотомії) ринолалия продовжує проявлятися, вдаються до таких же вправ, як при функціональних порушеннях.
При функціональній закритій ринолалії дітей систематично вправляють в проголошенні носових звуків. Проводиться підготовча робота по диференціації ротового і носового вдиху і видиху.
Потім статична дихальна гімнастика ускладнюється за рахунок голосових вправ. Корисно застосовувати також динамічну гімнастику, при якій дихальні рухи поєднуються з рухами рук і тулуба. Дітей навчають протяжному проголошенню звуків, так щоб відчувалася сильна вібрація в області крил носа і основи носа. Далі дітей спонукають вимовляти склади па, пе, пу, по, пі таким чином, щоб голосні звучали трохи в ніс. Таким же способом відпрацьовують вимова приголосних у позиції перед носовими звуками (склади типу ам, ом, розум, ан).
Після того як дитина навчиться правильно вимовляти ці склади, вводять слова, в яких є носові звуки. Потрібно, щоб він вимовляв їх перебільшено голосно і протяжно з сильним носовим резонансом.
Кінцевими є вправи на гучне коротке і тривале проголошення голосних звуків. Крім того, використовуються вокальні вправи.
Ефективність логопедичної роботи з усунення ринолалии залежить від стану носоглотки і від віку дитини. Важливим чинником є і здатність дитини розрізняти назальний тембр голосу від нормального. На початковому етапі занять рекомендуються дихальні вправи, мета яких полягає в диференціації носового і ротового вдиху і видиху. Це досягається спочатку вправами з дуттям, а потім чергуванням короткого і тривалого носового видиху. Одночасно здійснюється активізація м'язів м'якого піднебіння і задньої стінки глотки. Наступним етапом є робота над диференціацією ротового і носового видихів. Це готує можливість постановки та автоматизації назальних звуків.
Після цього назальні звуки закріплюються в словах. Їх необхідно вимовляти посилено і протяжно, з сильним носовим резонансом. Заключним етапом є робота над звучністю голосних звуків і над протиставленням звуків за ознакою назальний-неназальні (л, б — м; д — і).