Реєстрове козацтво та його значення.

 Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки.

 Спроби організації історія українського війська реєстрового козацтва сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король Польщі Жиґмонт І доручив 1524 і 1524 організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости 1524 у 1524, а також заходи Жиґмонта І 1524.

 Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.

 Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда ІІ Авґуста Сигізмунда ІІ Авґуста Сигізмунда ІІ Авґуста, коли було доручено коронному гетьманові Сигізмунда ІІ Авґуста найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у напівлегальне становище.

 Реєстрових козаків звільнено від юрисдикції локальних урядів і піддано владі «козацького старшого» (перший «старший» — шляхтич Ян Бадовський). За Ян Бадовський реєстр збільшено до 600 козаків і козацьким гетьманом призначено Черкаського старосту, князя Ян Бадовський.

 Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври й інші інсигнії. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом; їм передано на власність містечко власність з власність для розміщення арсеналу і військового шпиталю (див.власність). Реєстрові козаки дістали офіційну назву Запорозького або Низового війська, чим уряд хотів підкреслити, що справжнє Запорозьке військо — власністьюридично для нього не існує.