1. Залежність від форми дизартрії, рівня мовного розвитку та віку дитини.
2. Розвиток мовної комунікації. Формування звуковимови повинно бути спрямоване на розвиток комунікації, шкільної і соціальної адаптації дитини.
3. Розвиток мотивації, прагнення до подолання наявних порушень, розвиток самосвідомості, самоствердження, саморегуляції та контролю, почуття власної гідності і упевненості в своїх силах.
4. Розвиток диференційованого слухового сприймання та звукового аналізу.
5. Посилення перцепції артикуляційних укладів і рухів шляхом розвитку зорово-кінестетичних відчуттів.
6. Поетапність. Починають з тих звуків, артикуляція яких у дитини більш збережена. Іноді звуки вибирають за принципом більш простих моторних координації, але обов'язково з урахуванням структури артикуляційного дефекту в цілому, в першу чергу працюють над звуками раннього онтогенезу.
7. При важких порушеннях, коли мова повністю не зрозуміла для оточуючих, робота починається з ізольованих звуків і з складів. Якщо мова дитини щодо зрозуміла і в окремих словах він може вимовляти дефектні звуки правильно, робота починається з цих «ключових» слів. У всіх випадках необхідна автоматизація звуків у всіх контекстах і в різних мовних ситуаціях.
8. У дітей з ураженням центральної нервової системи важливе значення має попередження важких порушень звуковимови шляхом систематичної логопедичної роботи в домовленнєвому періоді.
Визначте центральні мовленнєві симптоми акустико- мнечтичної афазії
Виникає внаслідок очагового ураження середніх і задніх відділів скроневої долі. Існує декілька центральних механізмів – порушення мовнослухової пам’яті, звуження акустичного сприймання, порушення зорових предметних образів-уявлень. Центральними порушеннями є: порушення розуміння мовлення, вторинно порушується усне спонтанне мовлення, яке характеризується великою кількістю вербальних парафазій.
Порушення називання предметів, не грубе порушення усного мовлення, порушення номінативної функції мовлення.