Методика викладання мови — це педагогічна наука, адже предметом її дослідження є процес оволодіння українською мовою в умовах навчання дітей у початковій школі. Методика викладання української мови в початкових класах визначає тео- ретичні аспекти навчання мови учнів 1—4 класів і рекомендує ефективні методи і прийоми вдосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів, форму- вання в них засобами мови і літератури наукового уявлення про мову як знакову систему. Джерела збагачення методики: 1) практичний досвід, узагальнення передового педагогічного досвіду; 2) розвиток мовознавства та літературознавства як основних базових наук; 3) розвиток суміжних наук — психології, дидактики; 4) новітні дослідження в галузі теорії навчання мови; 5) методичний експеримент; 6) створення нових програм, підручників, нових практичних систем навчання, конструювання нових типів уроків тощо.
Дві взаємопов’язані частини, теоретична і практична, є складовими методики викладання мови: Теоретична 1. Наукові основи методики викладання мови. 2. Історія виникнення та розвиток мето- дів навчання мови. 3. Структура і форми організації на- вчального процесу. 4. Наукові вимоги до підручників та по- сібників з мови. Мета: дослідити процес оволодіння знання- ми і вміннями, його закономірності; визначити принципи навчання; обґрун- тувати методи; створити наукові осно- ви конструювання уроків, їх циклів Практична1. Методи та прийоми навчання мови. 2. «Механізм» упровадження конкрет- них методів та прийомів у процес ви- вчення мови. Мета: озброїти вчителя та учнів системою методів та прийомів, спрямованою на оволодіння мовою Загальна мета курсу методики викладання української мови в початкових кла- сах полягає в ознайомленні майбутнього вчителя з теорією цієї науки, з найефективнішими формами організації навчального процесу, найдоцільнішими методами і прийомами навчання молодших школярів на сучасному етапі розвитку школи. Своєрідність методики початкового навчання полягає в тому, що її предметом є шкільний курс української мови, який має суто практичний характер. Перед майбутніми вчителями стоять такі завдання: 1) усвідомити вимоги шкільної програми; 2) зрозуміти структуру шкільних підручників; 3) засвоїти теоретичні основи методики; 4) навчитися визначати конкретні методи, прийоми і навчальний матеріал з кожного розділу шкільного курсу мови; 5) ознайомитися з практикою роботи вчителів початкових класів, звернувши увагу на позитивний досвід учителів країни, області, міста. Для досягнення державних стандартів підготовки вчителя до роботи з мо- лодшими школярами важливе значення мають усебічні знання про фізіологічні та психологічні особливості дітей цього віку, розуміння мотивацій до навчальної діяльності, індивідуальний підхід до кожного учня. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя є завданням як методики української мови, так і інших методик.
. Як педагогічна наука методика мови керується настановами педагогіки, зокрема дидактики — розділу педагогіки, який визначає загальну теорію освіти і навчання та теорії виховання у процесі навчання мови і читання.. Методика мови тісно пов’язана з мовознавством. Дані мовознавчих наук становлять лінгвістичну основу викладання рідної мови. Методика мови будує свою теорію, функціонує і розвивається також у зв’язку з іншими науками (психолінгвістика,психологія,лінгводидактика,лінгвістика,літературознавство,філософія,анатомія..)
Принципи навчання української мови Спираючись на теоретичні основи педагогіки і психології, методика навчання рідної мови використовує загальнодидактичні принципи.Водночас методика формулює власні, лінгводидактичні принципи. 1. Уваги до матерії мови, до розвитку мовленнєвих органів. 2. Розуміння мовних значень — лексичних, граматичних, ролі морфем і син- таксичних одиниць. Утілення принципу розуміння мовних значень значною мірою ґрунтується на взаємозв’язку мовних рівнів у викладанні мови. 3. Оцінка виразності мовлення передбачає навчання учнів відчувати в мові експресивні засоби — пестливості, доброзичливості; формування уміння сприй- мати поетичні твори. 4. Розвитку чуття мови, спрямованого на формування в учнів: — усвідомлення правильності свого і чужого мовлення; — розуміння ролі слова, словосполучення в оформленні і передачі думки; — уміння виділяти логічний наголос, уповільнювати чи пришвидшувати читання; — уміння усно й письмово висловлювати свої думки; — володіння культурою усного і писемного мовлення. 5. Координації усного і писемного мовлення, за яким освоєння усного мов- лення передує писемному. 6. Пришвидшення темпу навчання. Засвоєння інших шкільних предметів перебуває в залежності від засвоєння мовних знань. Ці принципи враховуються при доборі часткових методів і прийомів викла- дання української мови.
Методи наукового дослідження: 1) Спостереження за навчальним процесом з метою виявлення: — можливостей засвоєння певного програмового матеріалу; — доцільності застосування методів та прийомів під час засвоєння мовних явищ; — необхідності використання наочних посібників та дидактичного матеріалу; — можливостей інтегрованого підходу до засвоєння певного навчального матеріалу та ін. 2) Анкетування учителів — визначення ставлення педагогів до за- стосування в навчальному процесі певних методів та прийомів роботи, наочних по- сібників, дидактичного матеріалу тощо; — виявлення рівня обізнаності педагогів у сучасних тенденціях методики; — з’ясування доцільності нових програм та підручників тощо. учнів — виявлення читацьких інтересів учнів; — визначення бажання учнів виконува- ти певні навчальні дії; — виявлення рівня зацікавленості школярів у вивченні певного навчального матеріалу тощо. 3) Вивчення позитивного досвіду вчителів-практиків складається з таких етапів: а) спостереження за роботою вчителя; б) узагальнення набутих спостережень; в) запровадження досвіду у практику роботи вчителів школи (міста, області). 4) Експеримент Мета: а) пошук нових методів та прийомів навчання; б) перевірка доцільності нового навчального матеріалу, його відповідності віковим особливостям учнів; в) апробація певної системи вправ; г) визначення доцільності додаткових навчальних засобів (наочність, дидак- тичний матеріал тощо).