КРАНИ

Крани — це запірні пристрої, в яких рухома деталь затвора (пробка) має форму тіла обертання з отвором для пропускання потоку і при перекритті потоку обертається навколо своєї осі. Кран має дві основні деталі: нерухому —  корпус і обертову — пробку.

Залежно від геометричної форми ущільнювальних поверхонь затвора крани поділяються на три основних типи: конічні, циліндричні і сферичні. Кожний кран має дві основні деталі — корпус і затвор.

У залежності від характеру руху затвора розрізняють крани із обертанням затвору без його піднімання і з підніманням затвора перед поворотом і наступним опусканням після повороту.

За наявністю або відсутністю звуженого проходу – крани є повнопрохідні і неповнопрохідні.

За матеріалом, з якого виготовляється корпус і затвор, відрізняють крани бронзові, латунні, чавунні, стальні, титанові, пластмасові, керамічні тощо.

За конструкцією корпуса – із суцільним корпусом, з розбірним корпусом (паралельним, перпендикулярним і нахиленим до осі труби).

За напрямком потоку і кількості патрубків розрізняють крани прохідні кутові, триходові і багатоходові.

За наявністю підігріву (охолодження) – з оболонкою для підігрівання і без неї.

Переваги кранів порівняно з іншими видами перекривальної арматури:

— обертання поворотного вала (шпинделя) передається безпосередньо на запірний пристрій;

— прямоточність руху потоку через отвір в запірному пристрої;

— компактність конструкції і менша вага.

До недоліків можна віднести складність виготовлення затворів сферичної форми.

Крани класифікують також за іншими конструктивними ознаками, наприклад, за способом створення питомого тиску на ущільнювальних поверхнях, за формою вікна проходу пробки, за кількістю проходів, за наявністю чи відсутністю звуження проходу, за типом керування і привода, за матеріалом ущільнювальних поверхонь тощо.

Ущільнювальні поверхні конічних кранів мають форму конуса. Конусність пробки (корпусу) у практиці арматуробудування приймається зазвичай залежно від антифрикційних властивостей застосовуваних матеріалів. Залежно від способу створення заданого питомого тиску між корпусом і пробкою для забезпечення необхідної герметичності у затворі крани з конічним затвором можна розділити на такі основні конструктивні типи: натяжні, сальникові зі змащуванням і з притисканням пробки.

Натяжні крани, найпростіші за конструкцією, різняться тільки за способом створення питомого тиску між корпусом і пробкою. Найбільш поширені муфтові крани з різьбовим затягуванням. Їх основні переваги полягають у простоті конструкції, у зручності та простоті регулювання зусилля затягування. От чому крани цієї конструкції застосовують для  масового випуску у звичайних умовах експлуатації (наприклад, кухонні газові крани). Сальникові  крани характеризуються не наявністю сальника взагалі, а тим, що необхідні для герметичності питомі тиски на конічних ущільнювальних поверхнях корпусу і пробки створюються при затягуванні сальника. Зусилля затягування передається на пробку, притискаючи її до сідла. Сальникові крани зі змащуванням застосовують тоді, коли необхідно зменшити зусилля керування при середніх і великих діаметрах умовного проходу, зменшити питомі тиски на ущільнювальних поверхнях, усунути можливість задирання контактуючих поверхонь, а також захистити ущільнювальні поверхні від корозії. У кранів із притискуванням пробки на відміну від звичайних кранів  перед поворотом пробка відривається від корпусу, а після повороту  притискається до нього. Іноді в практиці такі  крани називають кран-засув. Таке конструктивне виконання дає змогу вирішити відразу кілька завдань: зменшити обертовий момент, необхідний для повороту пробки, виконувати поворот за відсутності контакту пробки з корпусом, що виключає небезпеку задирання ущільнювальних поверхонь; створити можливість регулювання у дуже широких межах зусиль притискування пробки до корпусу і питомих тисків на ущільнювальних поверхнях, незалежно від затягування крану.

Конічний кран — прохідний кран, що має вхідний і вихідний патрубки на загальній осі. Однак на відміну від вентилів і засувів конічні крани дають змогу легко здійснювати керування потоками відразу через кілька патрубків, кількість яких може доходити до шести-восьми. Найбільш поширені триходові крани. Вони бувають двох основних типів: із L- та  Т-подібними проходами у пробці.

За останні роки почали широко використовувати сферичні  крани, які, маючи всі переваги конічних кранів (простота конструкції, прямоточність, низький гідравлічний опір, сталість взаємного контакту ущільнювальних поверхонь), у той же час відрізняються від них таким: пробка і  корпус завдяки сферичній формі мають менші габаритні розміри і масу, а також значну міцність і жорсткість; при невеликій збіжності радіусів сфери пробки та ущільнювального кільця теоретичний контакт між ними відбувається по колу навколо проходу, тобто навіть при неточному виготовленні  поверхня контакту ущільнювальних поверхонь корпусу і  пробки повністю охоплює прохід і герметизує затвор крана; меншою трудомісткістю у виготовленні (за наявності необхідного  технологічного  устаткування), що пояснюється відсутністю механічної обробки та особливо притирання ущільнювальних поверхонь корпусу і пробки (у сферичних кранах із кільцями із пластмаси узагалі відпадає необхідність у притиранні ущільнювальних поверхонь: пробку зазвичай хромують чи полірують). Сферичні крани характеризуються великою розмаїтістю конструкцій. Однак усі їх конструктивні різновиди можна розбити на  два основних типи: крани з плаваючою пробкою і крани з плаваючими кільцями.