З XI ст. Київська Русь, так само, як і Західна Європа, починає переживати період феодальної роздробленості. Сучасні дослідники розуміють під феодальною роздробленістю період XII — XV ст. в історії нашої країни, коли на території Київської Русі утворилося і функціонувало від декількох десятків до декількох сотень великих держав (до середини XII ст. склалося приблизно 15 земель і князівств, до початку XIII ст. — 50, у XIV ст. — 250). У кожному з князівств правила своя династія Рюриковичів. Роздроблення дістало в науці назву «феодального», оскільки його визначальними причинами були утвердження й подальший розвиток землеволодіння, виділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їхнє прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — Києва.
На думку деяких істориків, розпад Русі на удільні князівства починається ще за життя Ярослава Мудрого (1019-1054) і посилюється після його смерті. Цей процес дещо призупиняється при внука Ярослава Мудрого — Володимира Всеволодовича Мономаха (1113-1125). Силою свого авторитету він утримував єдність Русі. За його ініціативою у 1097 р. в м. Любечі відбувся з'їзд руських князів. На ньому було прийнято два важливих рішення. По-перше, припинити князівські усобиці. По-друге, дотримуватися принципу «Каждо так тримає отчину свою». Тим самим, роздробленість руських земель була фактично узаконена. Остаточно Русь розпадається на окремі уділи або князівства після смерті Мстислава Великого — сина Мономаха. Літописець записав, що в 1132 р. (рік смерті Мстислава Володимировича) «раздрася вся Руська земля», тобто розпалася на частини. З Київської Русі утворилися самостійні князівства: Чернігівське, Полоцьке, Переяславське, Галицьке, Волинське, Смоленське, Рязанське, Ростово-Суздальське, Новгородська земля, Київське князівство і ряд дрібних князівств.
Політичну роздробленість Київської держави спричинили декілька чинників:
— великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління.
— етнічна неоднорідність населення.
— зростання великого землеволодіння
— відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
— змінилася ситуація в торгівлі. постійні напади кочовиків та втручання сусідніх держав у внутрішні справи Русі.
Однією з причин феодальної роздробленості став поділ давньоруських земель між нащадками великого київського князя Ярослава Мудрого. Після цього розпочалася міжусобна боротьба між князями. Але, як уявляється, цей факт не можна вважати основною причиною. Адже перший поділ земель Київської Русі розпочався задовго до цього,
Серед інших причин слід відзначити і глибоко натуральний характер давньоруської економіки, оскільки тут були недостатньо розвинуті економічні зв'язки між окремими князівствами. Натуральна економіка — це сукупність досить замкнутих господарських одиниць, що були недостатньо включені в торговельні й інші економічні відносини. Ці одиниці були самодостатніми, такими, що самі себе забезпечували і їм майже не потрібні були зовнішні чинники розвитку. Але і ці причини не були визначальними для процесу феодальної роздробленості.
Однією з найважливіших причин феодальної роздробленості на Русі можна назвати зростання боярських вотчин. В XII ст. вотчини стали достатньо сильними і незалежними, що дозволяло боярам продовжувати наступ на общинні землі. Відбувалось закабалення вільних смердів-общинників, збільшення відробітків і повинностей, що виконувались залежними смердами на користь феодалів. Феодали на місцях намагались отримати все більше влади.
Зростання і посилення міст в ХІ-ХП ст. також прискорило процес розпаду Давньоруської держави. Міста поступово починають вимагати економічної і політичної незалежності, що V дозволило б їм стати центрами удільних князівств із своїми сильними князями, яких підтримували місцеві бояри
Не слід забувати і про таку причину роздробленості Київської Русі, як втрата Києвом значення великого торгового міста на шляху "із варяг в греки". Уже в ХІ-ХП ст. в період хрестових походів основні торгово-транспортні шляхи перемістились на Середземне море. Головним торговим посередником між Європою і Азією стали Венеція і Генуя. Поступово Київ починає втрачати статус великого міжнародного центру торгівлі.
Феодальна роздробленість як нова ступінь розвитку феодалізму на перших порах сприяла прогресивному розвитку Русі. Проте вона мала також негативні наслідки в умовах, коли над Руссю нависла загроза зовнішньої небезпеки. На початку XIII ст. посилився процес роздроблення Русі. Із складу великих князівств виділилися нові уділи, з'явилося близько п'ятдесяти окремих князівств та земель.
Період політичної роздробленості в історії Київської держави є закономірним етапом, що відображає не особливості розвитку руського суспільства, а загальноєвропейські тенденції.