Як створити зимовий сад своїми руками?

Зимовий сад – це буферна, проміжна зона між навколишнім середовищем, чи це сад, квітник або містечкова забудова, і житловим простором, обмеженим чотирикутником стін. Також можна сказати, що зимовий сад – це одне з кімнат удома чи квартири, але водночас особлива кімната: полудім-полусад. І це полягає відмінність зимового саду від оранжереї, яка є частиною житлового простору, а використовують тільки для вирощування теплолюбних рослин.

Життя людини стає повніше, коли вона відчуває свою тісний зв’язок з довкіллям. І зимовий сад – саме одне з таких сходинок, що дозволяє людині відчути себе частиною природи, особливо, коли він позбавлена можливості перебувати поза домівкою.

Зимові сади у користуються дедалі більшої популярністю. Вже мало кого здивуєш запрошенням пройти випити каву у власний зимовий сад, навіть якщо розмова відбувається в заміському домі, а міської квартирі. Завдяки новим конструкціям і матеріалам, і навіть сучасним інженерним і технічним можливостям у сфері вентиляції, опалення й затінення кожен із нас може виконати свою заповітні мрії про зимовий сад, перетворивши на нього терасу заміського удома чи засклений балкон своєї квартири.

І тоді вам не страшна негода, маючи зимовий сад, можна насолоджуватися строкатістю кольорів та зеленню дерев, не замочивши у своїй ніг і ризикуючи схопити нежить. Вам нестрашний зима з сильнимими вітрами і сніжними кучугурами. У будь-якій сезон у вашому зимовому саду буде тепло і затишно: як і зеленіють дерева, пахнуть квіти. Літо назавжди залишається всередині зимового саду, воно, наче «консервується» під прозорим ковпаком.

Ці чудові сади є спорудами, що доставляють їх власникам велику радість. Прибудовані до житлового будинку засклені конструкції дозволяють створити ідеальні умови для культивування вередливих рослин, скільки розширити життєві функції найчастіше вдома. Адже їх можна використовувати і як спальню, як і їдальню, як і робочий кабінет, як і більярдну, але це істотно підвищує якість життя.

Коли раніше будівництво зимових садів нашій країні вважалося екстравагантним чимось зайвим і найдорожчим задоволенням, яке дозволити тільки дуже багаті люди, то за останній час багато що змінилося, і вітчизняному будівельному ринку багато компаній стали ширше надавати послуги з будівництва зимових садів, використовуючи ті чи інші конструктивні системи та технології. Причому у відповідності зі смаками і побажаннями власника можливі найрізноманітніші варіанти рішень.

У зимових садах особливу роль грають конструкційні системи світлопропускаючих дахів та його тривимірне поєднання з бічним заскленням. Зимовий сад має бути гарним, прозорим, і до того ж час досить міцним і стійким до різним впливам, зокрема до механічним і атмосферним. Основними характеристиками будь-якого зимового саду мають бути безпеку конструкції, захищеність внутрішнього простору від охолодження і від перегріву, жорсткість і міцність каркаса та висока опірність проявам екстремальних атмосферних явищ – ні ураганний вітер, ні багатий снігопад, ні зливові дощі, ні спопеляючий спека нічого не винні порушити внутрішньої гармонії вашого оазису.

Безумовно, зимовий сад – це дуже красиво. Як всім відомо, зимовий сад є дуже складною інженерської конструкцією і його створення передбачає серйозну підготовку.

Перше, що потрібно зробити — визначитися з відповідною територією. Найкращий варіант — засклена прибудова до будинку з стійкою каркасною конструкцією.

Основні питання, з якими доведеться зіткнутися при створенні проекту зимового саду:

Опалення. При створенні проекту потрібно враховувати всі особливості приміщення і несучих конструкцій. Опалення може бути електричним, водяним або паровим. Водяне опалення зазвичай встановлюється по периметру стін, а електрика використовується для обігріву підлог.

Вентиляція. У закритому приміщенні за підвищеної вологості, яка неминуча при поливі такої кількості рослин, утворюється конденсат. Система вентиляції дозволить уникнути утворення конденсату. Один із способів: продумати систему отворів і кватирок, таким чином, щоб уникнути протягів в приміщенні. Другий варіант — штучно контролювати клімат в приміщенні, тобто скористатися спліт-системою.

Освітлення. Звичайні лампи розжарювання не можуть забезпечити потрібну інтенсивність випромінювання і спектральний склад. До того ж, лампи розжарювання здатні викликати опіки у чутливих рослин. Кращий варіант — люмінесцентне освітлення. У таких ламп мала тепловіддача і потужний світловий потік, до того ж енергозберігаючі характеристики їх набагато вище, ніж у лампи розжарювання.

Основою зимового саду є несуча конструкція зі світлопропускаючих елементами. Каркас може бути виконаний з ПВХ, алюмінію, сталі і дерева (дуже рідко).

Основою зимового саду є несуча конструкція зі світлопропускаючих елементами. Каркас може бути виконаний з ПВХ, алюмінію, сталі і дерева (дуже рідко). Правильний вибір використовуваного матеріалу залежить від того, що саме Ви хочете розташувати у своєму саду. Якщо, наприклад, Ви вирішили влаштувати в зимовому заду басейн або оранжерею – краще утриматися від застосування сталевих конструкцій, які чутливі до підвищення вологості. На сьогоднішній день, найпоширенішими каркасами є ПВХ і алюмінієві конструкції.

Наступною за значимістю проблемою є вибір необхідного типу скління. У ролі світлопропускаючого матеріалу можуть виступати: стільниковий покрівельний полікарбонат, кольорові вітражі, склопакети, флоат-скло, загартоване, ламіноване, армоване чи сонцезахисний скло.
Слід зазначити, що близько 80% всієї конструкції буде засклений, тому необхідно подумати і про технології, що дозволяють зберігати тепло або ж про спеціалізованих енергозберігаючих стеклах. Слід зазначити, що такі скла, крім основної своєї функції – збереження тепла, відмінно захищають Ваш зимовий сад від перегрівання, відображаючи промені сонця.

Не варто забувати про можливість скління даху за допомогою покрівельного спеціального полікарбонату. Даний матеріал є більш надійним в плані стійкості до всіляких механічних пошкоджень, але з іншого боку він значно сильніше розсіює світло, ніж триплекс.

Для даху підійдуть двокамерні, а для стін достатньо однієї камери. Але, звичайно, потрібно враховувати і кліматичні особливості вашого регіону. Можливо, вам тепла знадобитися більше. З іншого боку скло пропускає сонячне світло, якого іноді буває для рослин занадто багато. Тому обладнайте скла жалюзі або навіть роль віконницями. Якщо сонця настільки багато, що воно «обпікає» і вас і рослини — скла краще обклеїти спеціальної тонировочной плівкою.

Враховуючи особливості нашого клімату – можна прийти до висновку, що більш важливим є не забезпечення хорошої вентиляції, а проблема забезпечення необхідного теплового балансу (теплоізоляція взимку і захист від перегріву влітку). Через велику кількість заскленої поверхні, сонячні промені практично безперешкодно проникають в приміщення. Таким чином, всі предмети, які знаходяться в саду, будуть нагріватися під впливом променів і, відповідно, випромінювати тепло. Також не варто забувати про те, що під час зимового сезону сонячних променів буде недостатньо і необхідно заздалегідь подбати про додаткові опалювальних системах. Для опалення зимових садів можна використовувати такі ж опалювальні системи, які застосовуються для обігрівання житлових приміщень. Наприклад, Ви можете на свій вибір встановити підлога з підігрівом, підключити прибудову до центральної опалювальній системі будинку або ж розмістити кілька електроконвекторів.

Таким чином, сучасний зимовий сад повинен володіти якісної безпротяговою вентиляцією, обладнанням для підтримки необхідного рівня вологості в приміщенні, а також мати регульований вбудований підігрів. Ще необхідно подбати і про додаткове обладнання, так як взимку тривалість світлового дня значно коротше, ніж влітку, і знадобитися штучне освітлення.

Також врахуйте, що взимку Вам знадобляться лампи для всього саду (як згадувалося раніше). Таким чином, ми з’ясували необхідність додаткового підсвічування, однак ступінь її інтенсивності необхідно визначати окремо, виходячи з характеристик і вимог посаджених рослин.  Великий вплив підсвічування має рівномірний розподіл освітлення у всіх зонах зимового саду. Адже освітленість Вашої прибудови в 5:00 вечора влітку буде зовсім інша, ніж в 5:00 вечора взимку.

Дуже актуальним буде рішення встановити автоматичну систему поливу, так як Вам напевно буде скрутно постійно обходить всі контейнери насаджень з лійкою.

Самою оптимальною є крапельна система поливу, вона являє собою шланг, покладений на грунт, який обладнаний спеціальною перфорацією, посредствам якої періодично починає сочитися вода і зрошувати коріння рослин.

У літній час, під впливом сонячних променів, температура в приміщенні зимового саду може досягати 60 градусів за Цельсієм. У таких умови людині буде знаходитися досить проблематично, не кажучи вже про рослини, які просто «згорять». Вирішити дану проблему можна за допомогою систем затемнення, які здатні зменшити кількість потрапляння прямих променів сонця до 60% і, відповідно, забезпечити достатню вологість і повітрообмін всередині прибудови.

Будь-який варіант розташування зимового саду щодо різних сторін світу має свою специфіку. Давайте спробуємо розібратися у всіх варіантах.
Східна сторона. В саду, орієнтованому на схід, дуже мала ймовірність перегріву. Основне нагрівання повітря відбувається в першій половині дня, через що до вечора в саду буде досить прохолодно. Відзначимо, що в такій обстановці всі рослини будуть відчувати себе досить комфортно, навіть за відсутності додаткової вентиляційної техніки.

Західна сторона. Зазвичай тепло, накопичене в зимових садах орієн-тованих на захід, зберігається до пізнього вечора. Для захисту саду від сонячних променів буде цілком достатньо установки маркізи, ролети або жалюзі.
Південна сторона. Це може здатися дивним, проте зимові сади, орієнтовані на південь – не дуже підходять для вирощування різних рослин. У літній сезон сонячні промені будуть максимально розжарювати повітря всередині скляного приміщення, що весь негативно позначиться на самих рослинах. З іншого боку, при достатньому затемненні і установці гарної системи вентиляції повітря – рослинам буде досить комфортно.
Зимовий сад розрахований не тільки і не стільки на вирощування рослин, скільки на відпочинок і приємне розслаблення. В інтер’єрі такого приміщення як ніде доречні натуральні матеріали — камені і дерево. Можна використовувати і штучний камінь, стилізований під натуральний. Зробити міні фонтан своїми руками. Меблі для саду так само можна витримати в ключі класичної дачної обстановки — плетені крісла з ротанга і ковані меблі буде як не можна до речі. Взагалі, оформлення зимового саду можливо в будь-якому стильовому напрямку. Зимовий сад не даремно називають літом в мініатюрі — він дозволяє насолоджуватися природою навіть у холодну пору року.

Складність створення зимового саду полягає в тому, що на маленькій площі треба вміло розмістити рослини, архітектурні елементи, доріжки. Теоретичні основи композиційних прийомів зимових садів поки ще не розроблено, однак, тут можуть бути використані деякі принципи ландшафтних композицій сучасного садово-паркового мистецтва малих садів.

Мініатюрні композиції в зимовому саду можуть бути представлені ретельно підібраними рослинами з заздалегідь розробленого асортименту для зимових садів з участю в композиції каменів, піску та інших матеріалів, по можливості води і малих архітектурних форм. Композиційні прийоми повинні відрізнятися декоративністю, новизною, вдалим поєднанням з навколишнім середовищем, стійкістю і вільної змінюваності в будь-який час, якщо виникне така необхідність.

При створенні мініатюрних композицій слід враховувати висоту рослин, особливість будови крони, забарвлення і форму листя, час, тривалість і рясність цвітіння, забарвлення і розміри квіток і суцвіть.

У зимових садах можна використовувати всі композиційні прийоми озеленення інтер’єрів і поєднання декоративних рослин, ті ж облицювальні матеріали та квіткові контейнери, але при цьому вони повинні бути об’єднані єдиною ідеєю і відповідати призначенню саду.

Загальний архітектурно-художній вигляд саду майже цілком залежить від розміщення в ньому доріжок, рослин, підпірних стінок, кам’янистих гірок .

Обмеженість майданчики саду змушує вдаватися до таких планувальних прийомів, які ілюзорно збільшують простір саду. Наприклад, використовуючи доріжку з поворотами, можна по черзі розкривати то один, то інший куточок саду.

Зимові сади, призначені для відпочинку, також вимагають більшого різноманіття, що пов’язано з періодичною зміною рослин. Від того, наскільки вдало підібраний асортимент рослин в композиції, залежать її декоративність, довговічність, емоційний вплив на людину, вплив на мікроклімат приміщення. Асортимент для таких садів повинен включати рослини різної величини, що відрізняються габітусом і густою кроною, кольором листя і їх формою, здатністю витримувати формування (стрижку) куща. Він повинен включати: красиво квітучі трав’янисті рослини (у тому числі і цибулинні) для квіткових композицій; кучеряві й ампельні для вертикального озеленення; вічнозелені рослини для створення фону і сукуленти для композиції з використанням каменю

«Теплі підлоги» особливо вітаються ботаніками, тому що дають більш м’яке і рівне тепло, ніж радіатори, коренева система рослин постійно перебуває в теплі. Фахівці радять використовувати комбіновану систему опалення, наприклад радіатори і підлоги з підігрівом (електричні або водяні). Проте комбінована система опалення потребує додаткових елементів, які забезпечують примусовий рух повітря.

Оптимальні показники кліматичних умов в «зимовому саду»:

Основне завдання при організації зимового саду — правильний підбір рослин, знання їх властивостей, вимог по догляду. Часто вибирати доводиться між квітами, які подобаються і тими, що дійсно зможуть прижитися в будинку.

Рослини для зимового саду можна розділити на три групи:

Тропічні

Субтропічні рослини

Рослини пустельних районів

Рослини кожної групи потребують особливого догляду, у кожної групи свої вимоги до рівня вологості, освітленості і температурному режиму повітря. Тому розміщувати рослини з трьох груп в одному зимовому саду досить складно. У тому випадку, коли зимовий сад розташовується на балконі житлової квартири, слід зовсім відмовитися від ідеї поєднати рослини з різними вимогами до догляду.

Рослинам першої групи необхідний рясний полив, висока вологість (понад 80%) і температура не менше 18°С. Субтропічним рослинам достатньо вологості повітря 70%, взимку оптимальна температура для них — не вище 12 °С . Нарешті, рослинам пустельних районів потрібен рідкісний полив і помірна температура не нижче 12 °С.

Вибираючи рослини для зимового саду, потрібно враховувати не тільки їх потреби в догляді, але й особливості їх росту та розвитку. Приміром, ті рослини, які будуть вимагати частої пересадки, краще розташовувати таким чином, щоб не турбувати горщики з рослинами, яким не потрібна часта пересадка. До маленьких кашпо з мініатюрними рослинами буде складно пробиратися через ряди великих пальм.

Рослини для зимового саду

Лівістона (іноді її називають Латанія). Красива велика пальма. Особливо привабливо виглядають блискучі величезні віялові листки. Але Лівістони, як і багато віялових пальм, дуже вимогливі до вологості повітря і грунту. Тільки постійний полив і обприскування допоможуть вам виростити красиву пальму Лівістона. До того ж, варто приготуватися до того, що росте вона повільно. Але саме добре освітлення, висока вологість і тепле повітря в кімнаті стимулюють її ріст. Також ця пальма дуже чутлива до застою води в грунті. Так що грунт у вазоні, де росте Лівістона, потрібно постійно рихлити.

Пальма сабаль відноситься до сімейства пальмових. Батьківщиною Сабаль є Субтропики Америки. У південних районах може вирощуватися у відкритому грунті, в холодному кліматі вирощується в оранжереях, зимових садах або як кімнатна рослина. Sabal palmetto виростає до двох (у культурі) і більше метрів у висоту, відмінною рисою даного виду є те, що живці листя в місці кріплення тріскаються, покриваючи стовбур хитромудрим малюнком.Відомо всього двадцять видів. Через їстівні нирки її іноді називають “капустяною пальмою”. Стебло у неї заглиблене в грунт і тому здається, що пальма безстебельна. Прикореневі листки досягають одного метри. Суцвіття коротке, заввишки до 50 сантиметрів, квітки світло – жовті.

Брахея (Brahea edulis)

Представляє собою велику пальму, яка швидко зростає. Стовбур у неї сильний, темно-коричневого кольору, листя віялоподібні, насиченого зеленого кольору, знаходяться на вершині стовбура, утворюючи корону. На своїй батьківщині цей вид пальми практично зник, але в інших країнах він відмінно прижився, як вуличний, так і кімнатна рослина. Мінімальна t, яку може витримати дерево – 8 градусів, але до такої краще не знижувати. Грунт вибирайте піщано-глинисту, не занадто вологе. Вологість повітря штучно підвищувати не потрібно. Полив – не дуже рясний, але регулярний.

Фінікова пальма – рід рослин родини паль-мових. Фінікова пальма, рід деревовидних двудомных рослин сімейства пальм. Фінікова пальма – здавна вирощується в тропічних і субтропічних областях Африки та Азії. Фінікова пальма, стовбур якої, покритий залишками листових черешків. На вершині фінікова пальма покрита густою кроною перистих листя, що робить її дуже красивим деревом. Фінікова пальма має ветроопыляемые квітки одностатеві тричленні, у волотистих суцвіттях. Фінікова пальма при дозріванні має плоди — ягоди з твердим сім’ям, у деяких видів їстівні.

Пальма фінікова, це тропічне деревоподібна рослина дуже красиве і оригінальне.

Ховея — периста пальма з одним єдиним стовбуром і декоративними розло-гими вайями. Однак більшість домашніх рослин рідко досягає цієї дорослої форми листя. У молодих листя пальм спря-мовані більш вертикально, вони як би ‘вистрілюють’ з землі. Більшість ховей продаються в горщиках з 3 — 5 рослинами, зазвичай відрізняються висотою. Ці пальми ростуть досить повільно, але якщо грунт родючий, то вони досить швидко розвиваються. Ховеі можуть знаходитися при мінімальному поганому освітленні і залишитися здоровим, з темно-зеленим забарвленням листя. Саме тому це ідеальна домашня пальма, яку можна зустріти і на кіноекранах, і в торгових центрах, і в звичайних магазинах, так і багато де ще. Їх густі, шкірясті листя стійкі як до зниженої вологості, так і до павутинними кліщами та борошнистим червецам. Ці пальми також досить стійкі до посухи і якщо грунт періодично подсушена, це ніяк не позначається на їхньому зовнішньому вигляді.

Фікус еластичний (Ficus elastica, або каучукове дерево). Батьківщина — тропічна Азія, Непал, Бутан, Бірма, Суматра, Ява, Індія. Назва фікуса походить від латинського elasticus — еластичний матеріал. Листя й стебла багатьох видів містять білий молочний сік, до складу якого входить до 20% каучуку (Фікус каучуконосний). У природніх місцях вирощування з нього добувають справжній каучук. Вічнозелене дерево, в природі до 30-50 м у висоту, з повітряним корінням при достатній вологості повітря. Часто починає життя, як епіфіт, потім стає баньяном. Кора сірувато-зелена, шорстка з горизонтальними канавками. Листя довгасто-овальне або еліптичне, з маленьким загостреним кінчиком, відігнутим вниз, до 30 см в довжину, до 15 см завширшки, жорсткі, шкірясті, глянсові, розташовані по спіралі. Молоде листя скручене в трубочку і прикрите довгими рожевими або червоними прилистками.

Фікус ліроподібний (Ficus lyrata warb) вічнозелене дерево з вологих тропічних лісів Західної Африки, де досягає 12 м висоти. Високо цінується завдяки декоративному оригіна-льному листю. Воно велике до 50 см довжиною й 30 см шириною, що нагадує за формою ліру або гітару, серцеподібні в основі й широковиїмчаті на верхівці, злегка хвилясті по краю, з рельєфним малюнком білуватих жилок на темно-зеленому тлі. не має потреби в зниженні температури в зимовий період. цей вид дуже чутливий до різких перепадів температури, від чого на листі утворюються коричневі плями й гублять декоративність. протягом року бажано регулярне обприскування.

Китайська троянда (гібіскус) має теж пов’язані зі своєю назвою історії. В народі її називають квіткою кохання: суцвіття на рослині “живе” лише один день, а потім, не зів’янувши, відпадає. На Гавайських островах гібіскус називають квіткою прекрасних жінок. Місцеві дівчата доволі часто прикрашають себе яскравими суцвіттями китайської троянди, яка дуже ефектно виглядає на волоссі чорного кольору. Вже на початку XVIII століття гібіскус прикрашав деякі ботанічні сади Європи, завойовуючи серця відвідувачів пишними квітами. Тим паче, що їхній вигляд милує око не лише принадною формою, а й найрізноманітнішими кольорами, – від білого, жовтого, рожевого до багряно-червоного.

Юка (Jucca) — рід вічнозелених рос-лин родини Аґавових. Юкка садова – дерево-подібна рослина, залежно від виду воно може бути як розетковим, так і стовбуровим. Її декора-тивна особливість полягає в жорстких мечоподібних листках, вони можуть досягати довжини від 25 см до 1 м. Ширина їх рідко перевищує 8 см. Листя зібрані пучком на самій верхівці втечі і утворюють своєрідну прикореневу розетку. Колір листя також залежить від виду рослини. Він може варіювати від соковитого темно-зеленого до сизого. Крім того, листя юки жорсткі, частіше прямостоячі, з гладкими або зазубреними краями, які також можуть бути покритими нитками і іноді мають на кінці гострий шип. З листків деяких юк одержують міцне волокно, з якого виробляють мотузки, щітки, рибальські приладдя тощо.

Монстера (Monstera) — рід крупних тропічних рослин, ліан з розітнутим листям, розташованим на стеблах по черзі. Рослини з цього роду поширені у вологих тропічних лісах екваторіального поясу Америки. На початку XIVIII століття в Європі ходили легенди про гігантські рослини-вбивці, які зустрічаються в південноамериканських нетрях. Мандрівники розповідали, що після нападу цих рослин, від людей і тварин залишалися одні скелети, буквально пронизані довгими відростками, що звисають із стовбура. Підстави для таких розповідей були. Мандрівники приймали за підступні щупальця повітряне коріння монстери. Звисаючи вниз, коріння могло прорости і крізь скелет людини, що загубилася в джунглях. Завдяки подібним легендам, монстера і отримала назву, після латині monstrum — чудовиська. Ще ймовірніше, що слово монстера сходить до латинського monstrosus — дивовижна, химерна.

Пахіра (Pachira). Рослина поширена в Африці і Південній Америці. Пахіра відноситься до родини Панданусових (Pandanaceae). У кімнатних умовах найчастіше вирощують Пахіру водяну (P. aquatica). Рослина добре зростає в оранжереях, служить прикрасою в квіткових композиціях. За здатність нагромаджувати вологу в корі, необхідну рослині в посушливі пори року, пахіра отримала другу назву — «пляшкове дерево». Батьківщина цього вічнозеленого дерева сімейства баобабових – болотиста місцевість Південної і Центральної Америки. В природі пахіра може досягати 20 метрів у висоту. Ця рослина відрізняється розширеною донизу пляшковою формою стовбура, який здатний накопичувати додаткову вологу між деревиною і корою. В природі Пахіра акватика, або Пахіра водна (Pachira aquatica), на відміну від інших пляшкових дерев, цвіте при повністю облистковій кроні. Вона викидає суцвіття у вигляді волоті завдовжки до 35 сантиметрів. Досить великі квітки пахіри виділяють приємний ванільний аромат і мають біле, кремове, блідо-зелене і рожеве забарвлення. Пахіра — екзотична рослина близький родич хлібного дерева.

Аспленіум гніздовий (Asplenium nidus). Родина Папоротникові (Filicopsida). Батьківщина Австралія, Африка, Полінезія, Індія, Нова Зеландія (вологі тропічні ліси). Листя довге, вузьке, з майже паралельними краями з усіченою або округлою основою, раптово перехідним в короткий черешок. Середня жилка знизу округла. Його витягнуте мечоподібне листя, що досягає в довжину 75 см зібрано в широко розкриту розетку, немов гніздо, яке в природних умовах скоплює вологу, рослинні залишки і мертвих комах.

Аспленіум відноситься до теплолюбних папоротей, бажано, щоб стовпчик термометра був 20-25°C, взимку не нижче 18°C. Не переносить протягів. Місце для аспленіума повинно бути достатньо світлим, але з притінення від прямого сонячного проміння, можна легку півтінь, але не темне місце. Аспленіуми потребують вологого повітря, біля 60%.

Королева будь-якого зимового — орхідея.

Орхідея Фаленопсис. Цей вид називають у народі «Орхідея-метелик», він має важливу перевагу — широку гаму відтінків. Фаленопсис не вимогливий до яскравого освітлення, за моїми спостереженнями він досить комфортно себе почуває навіть на вікнах північного напрямку без додаткового штучного освітлення. Важливо пам’ятати, що Фаленопсис, як і всі інші гібридні види Орхідей, не переносить протягів, тому при провітрюванні приміщення рослини бажано переставити в інше місце. Фаленопсис може цвісти в будь-який час року, але масове цвітіння припадає в основному на осінньо-зимовий період. З першими незначними нічними зниженнями температур починають в пазухах листків прокльовуватися квітконоси. Досить різниці в 5-7 градусів між нічною і денною температурами, щоб такі невеликі перепади спровокували зародження квітконосів. Від стадії зародження квітконосу і до стадії формування бутонів проходить від двох до трьох місяців, потім цвітіння триває протягом півроку.

Орхідея Ванда. Королева Орхідей — це Ванда! Думаю, що багатьох, хто побачив її вперше, здивує зовнішній вигляд Ванди. Справа в тому, що ця Орхідея виростає в природі абсолютно з голою кореневою системою. Живиться рослина вологою з зовнішнього середовища — туманами, дощами і пташиним послідом, і тому в місцях її зростання відносна вологість повітря досягає 100% — ні субстрату, ні опори вона не потребує.

Домінуючий колір цих Орхідей — блакитний. Ванда — яскрава представниця епіфітів і важливим моментом успішного догляду є два фактори: аерація повітря навколо коренів рослини і яскраве освітлення. Ванди потребують південних, південно-східних і південно-західних вікон з притіненням опівдні в спекотну пору року.

Орхідея Цимбідіум.Цимбідіум — висока Орхідея з довгими загостреними листям і тісно згрупованими псевдобульбами яйцевидної форми. У продажу можна зустріти як мініатюрні види Орхідей Цимбідіум, так і до одного метра заввишки. Квітконоси даного виду впродовж багатьох років використовують для букетів. Це пов’язано з тим, що квітки Цимбідіума стійкі, довгий час залишаються без змін в хорошій формі. Цимбідіум невибагливий у догляді, але як показала практика, практично не цвіте в кімнатних умовах.

Тому даний вид Орхідей рекомендується тримати в саду з травня і до пізньої осені, поки нічна температура не перетне позначку нижче + 5°С. З моменту зниження нічних температур рослина не підживлюється і поливається дуже бідно, такі маніпуляції повинні спровокувати зачаття квіткових бруньок. Протягом теплої пори року розмістити Цимбідіум потрібно в такому місці, щоб опівдні його прикривала крона дерев, а коли сонце стає менш активним, потрапляло розсіяне освітлення.

Орхідея Пафіопеділум — так званий Венерин черевичок — не примхлива рослина. Пафіопеділум складається з коренів і розетки. Можна вирощувати на підвіконнях будь-якого орієнтира, звичайно, вимагає притінення на південних і південно-східних вікнах.

Даний вид Орхідеї вимогливий до високої вологості повітря від 50% і вище, температура — від + 18°С до + 25°С. Не переносить високих температур в літній період, від цього розетки починають дрібніти і надалі вироджуються. Поливати рослину потрібно дуже обережно, щоб в центр розетки не потрапляла волога, кращий спосіб поливу — це з лійки навколо рослини. Якщо субстрат не вологоємний, то можна поливати методом замочування. У поливі потрібно знайти так звану золоту середину, щоб субстрат не висихав повністю, але й щоб усередині горщика не було заболочування грунту.

Бонсай — це наука вирощування точної копії дерева, тільки в мініатюрі. За допомогою дроту та обрізки квітки формується будь-яка форма крони. Але слід знати, що з надрізів рослини тече отруйний сік, який викликає алергічні реакції. Тому після обрізки квітку потрібно рясно обприскати водою. Тоді сік швидко згорнеться і ранки заживуть.

Фікус Гинсенг, або Фікус микрокарпа, або Фікус притуплений в природних умовах досягає 25-метрової висоти. У зарубіжній літературі його називають індійським лавром, зеленим островом і китайським баньяном. На своїй батьківщині – у Східній Азії, на острові Борнео – його іменують Душителем. Фікус з допомогою повітряних коренів обвиває стовбури сусідніх дерев і заважає їх зростання – «душить». В дикій природі фікус Гинсенг зустрічається в Південно-Східному Китаї, Японії, Філіппінах, Тайвані, Індонезії, Північній Австралії. Він дуже швидко росте і надзвичайно витривалий. Фікус проростає у всіх місцях, в які він потрапляє: в тротуарних тріщинах, на скелях, на дахах багатоповерхових будинків. Цвіте бонсай маленькими кулястими суцвіттями, пофарбованими в пурпурний колір. Суцвіття мають діаметр близько 2 сантиметрів і нагадують ягоди.

Фікус Бенджаміна На подив багатьох людей фікус Бенджаміна має більш відоме давня назва — смоковниця і має більше 800 різновидів — кущів, чагарників, ліан і дерев.

Кімнатний фікус Бенджаміна — це вічнозелене деревце висотою до 4 метрів з тонкими опущеними вниз пагонами, з яких спускаються вниз легкі повітряні корені. Для бонсая необхідно підібрати постійне і захищене від сонця місце. Обприскувати його необхідно раз на 3 дні, і починати з першого ж дня. З транспортувального пластикового горщика бонсай необхідно пересадити в справжній вазон через пару тижнів. Поливають бонсай цілорічно, відстояною водою. Взимку більш помірковано, а навесні-влітку — рясно.