Видимі рухи планет
Нижні та верхні планети. За особливостями свого видимого руху на небесній сфері планети поділяються на дві групи: нижні (Меркурій, Венера) і верхні (Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон). Рух верхніх і нижніх планет небесною сферою відбувається по-різному.
Меркурій і Венера перебувають на небі або в тих же сузір’ях, що й Сонце, або в сусідніх. При цьому вони можуть знаходитись як на захід, так і на схід від нього, але не далі 28° (Меркурій) і 48° (Венера).
Найбільше кутове відхилення планети від Сонця на схід називається найбільшою східною елонгацією , на захід — найбільшою західною елонгацією
Повернувшись до Сонця, планета незабаром зникає в його променях і знову стає невидимою. В цей час вона проходить за Сонцем, і відбувається її верхнє сполучення, після якого через деякий час вона знову стає видимою на заході в променях вечірньої заграви. Далі цикл повторюється.
Таким чином, нижні планети, подібно до маятника, «коливаються» відносно Сонця.
положення планет відносно Сонця називаються конфігураціями.
Проміжок часу S між двома послідовними однаковими конфігураціями планети називається її синодичним періодом обертання.
Особливості руху планет пов’язані з тим, що ми спостерігаємо їхній рух із Землі, яка також обертається навколо Сонця. Отже, петля в русі верхньої планети — це відображення руху Землі по орбіті, і чим далі планета, тим менший розмір петлі. Ширина петлі зворотного руху Марса дорівнює 15°, Юпітера — 10°, Сатурна — 7°.
Найбільше кутове відхилення планети від Сонця на схід називається найбільшою східною елонгацією, на захід — найбільшою західною елонгацією.
В середині дуги свого зворотного руху планета знаходиться в сузір’ї, протилежному Сонцю; таке її положення називається протистоянням. Розташування планети на 90° на схід від Сонця називається східною квадратурою, на 90° на захід — західною квадратурою. Проміжок часу S між двома послідовними однаковими конфігураціями планети називається її синодичним періодом обертання.
Закони Кеплера:
- Кожна з планет рухається навколо Сонця по еліпсу, в одному з фокусів якого знаходиться Сонце. Еліпс — це замкнена крива, сума відстаней до кожної точки якої від фокусів F1 і F2 рівна його великій осі, тобто 2а, де а — велика піввісь еліпса. Найближча до Сонця точка планетної орбіти П називається п е р й -в л і є м, найдальша точка орбіти А- афелієм.
- Радіус-вектор планети за однакові інтервали часу описує рівновеликі площі. З цього закону випливає важливий висновок: оскільки площі 1 і 2 рівні, то по дузі P1P2 планета рухається з більшою швидкістю, ніж по дузі Р3Р4 тобто швидкість планети найбільша в перигелії П і найменша в афелії А.
- Квадрати сидеричних періодів обертання планет відносяться як куби великих півосей їхніх орбіт. Якщо сидеричні періоди обертання двох планет позначити Т1 і Т2, а великі півосі еліпсів — відповідно а1 і а2, то третій закон Кеплера має вигляд:
