Проповідник, реформатор церковного права в Російській імперії, богослов, філософ, історик, математик, релігійний та політичний діяч, мислитель, письменник. Свої правові і політичні погляди виклав у полемічних творах і трактатах, написаних російською мовою у 1704-1730 рр.: "Епінікіон", "Правда волі монаршої", "Розшук історичний", "Слово про царську подорож за кордон", "Слово про владу і честь царську", "Передмова до Морського статуту", "Богословські твори", "Слова і промови повчальні, похвальні і поздоровчі", "Трактат про паї", "Міркуванняпро безбожжя", "Коротка повість про смерть Петра Великого, імператора Російського", "Історія про обрання і вошестя на престол… Анни Іоанівни, самодержиці всеросійської" та ін.Правові і політичні ідеїПрокоповича стали ідеологічною основою державних реформ Петра І. Концептуальним історичним підґрунтям цих ідей були вчення Анаксимена, Геродота, Фукідіда, Аврелія, Лукіана та інших античних авторів, теологів та гуманістів Ренесансу; філософським фундаментом — теорії Ж. Бодена, Р. Декарта, Ф. Бекона, Дж. Локка, Г. Галілея, Н. Коперника; юридичною і політичною базою — ідеї Г. Гроція, Т. Гоббса, С. Пуфендорфа та ін.Прокопович був переконаним прихильником природно-правової доктрини (з деяким теологічним забарвленням) та ідеї суспільного договору. Першим у Росії він порушив проблему походження держави. Обґрунтовуючи існування природних прав людини та інших природних законів, мислитель не погоджувався з Гоббсом в тому, що людина від природи зла і перебуває у стані війни всіх проти всіх. Людину перетворювали на "неприборкуваного звіра" тільки ті війни, які вдалося подолати завдяки здоровому глузду самої людини і сприянню Бога.На думку вченого, найважливішим природним даром індивіда є совість, яка змушує його творити добро. Зло, зовнішні супостати, внутрішні лиходії, здоровий глузд людей і замисел Бога змусив їх згуртуватися, шукати порятунку шляхом передавання своїх прав тим, у кого влада. Основне завдання держави — охороняти природні права людини, насамперед право на земне щастя, гарантувати їй свободи і вольності, охороняти природні закони: боятися Бога, боронити своє життя, бажати незгасності роду людського, не вчиняти іншому, чого собі не бажаєш, поважати батька й матір. Головний обов'язок громадян — "свято берегти повеління і устави государя, безперечно підпорядковуватись монархові і дотримуватись законів, які творить самодержець для "темної маси", в ім'я "всезагального блага".Політичним ідеалом Феофан Прокопович вважав абсолютну спадкоємну монархію на чолі з освіченим монархом-самодержцем, якому підпорядковуються всі, у т. ч. і церква. Природна рівність людей не веде до їх соціальної рівності в суспільстві, але соціальні біди (жебрацтво, злодійство тощо) можна усунути шляхом подолання неуцтва й насадження освіти.Основою теорії держави і державотворення, всіх правових конструкцій, на думку Прокоповича, повинен бути "здоровий природний глузд". За задумом Бога, вільний і незалежний від природи народ один раз вирішив передати владу монарху і за жодних умов не може її ні відібрати, ні обмежити, ні критикувати у будь-який спосіб. У зв'язку з цим монарх стоїть над законом, творить верховний суд над підданими, сам є непідсудним і видає беззаперечні повеління. Окрім монархії, вважає мислитель,

Держава і право у поглядах Феофана Прокоповича та Якова Козельського

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *