Проаналізуйте політику російського уряду щодо України у першій половині XVIII ст.

За часів правління І. Скоропадського посилюється контроль Москви над Україною. У липні 1709 р. цар Петро І підписує так звані Решетилівські статті. Відповідно до них українські війська у походах повинні були перебувати під командуванням російських генералів, а в українських містах знаходились російські війська і чиновники. Російським чиновникам заборонялося втручатися в управління Гетьманщиною, але контролювати старшину вони були зобов’язані. До гетьмана був приставлений резидент – стольник А. Ізмайлов, що повинен був стежити за виконанням указів царя на Укр. У розпорядженні резидента були два російських полки. Козаків тепер використовували як безкоштовну робочу силу на будівництві укріплень і каналів.У 1715 р. Петро І ліквідував виборність старшини і полковників. У 1721 р. Росія проголошена імперією. У квітні 1722 р. створюється Малоросійська колегія (1722–1727 рр.) на чолі з бригадиром С. Вельямивим. Вона складалася з шести російських офіцерів і прокурора та поділяла владу з гетьманом. Колегія повинна була спостерігати за збором податків і станом російських військ в Україні, але фактично її головною метою був нагляд за діяльністю гетьмана і старшини. Влітку 1722 року гетьман помер. По смерті І. Скоропадського вводиться заборона на вибори гетьмана Українські питання з Колегії іноземних справ переходять до російського Сенату. Наказний гетьман Павло Полуботок очолив боротьбу за збереження залишків автономії Гетьманщини і домігся від Сенату певного обмеження функцій Малоросійської колегії. Д. Апостол спільно зі старшиною складають так звані Коломацькі чолобитні, у яких скаржаться на дії Малоросійської колегії і просять дозволу обрати гетьмана. Цар був обурений текстом документа, в середині 1723 р. він був заарештований і ув’язнений. Петро II ліквідував Малоросійську колегію і дозволив вибори гетьмана. Гетьманом обрано Д. Апостола. Він одержав договір „Рішительні пункти” (1728 р.), які визначали статус України у складі Росії. Влада гетьмана частково відновлювалася. Гетьман не мав права дипломатичних стосунків, старшина і полковники затверджувались імператором, а сотників – гетьманом, усі митні прибутки України мали надходити у державну скарбницю. Вищою судовою інстанцією був Генеральний суд. Відтепер дозволялося росіянам вільно купувати землі в Гетьманщині.Тобто мова йшла лише про формальне відновлення автономії, хоч це і затримало цілковиту інтеграцію Гетьманщини у структуру Російської імперії. Після смерті Д. Апостола у 1734 р. імператриця Анна Іоанівна (1730— 1740 рр.) не дозволила обрати нового гетьмана і всю владу в Укр. передала Правлінню гетьманського уряду.

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *