Правове становище українських земель в складі Речі Посполитої

Експансія Польщі на українські землі у першій половині XIV ст. призвела до того, що в середині XIV ст. Галичина і Холмщина були підпорядковані польському впливові, а в 1387 р. їх остаточно включено до складу коронних земель.Згодом до Польщі відійшли Західна Волинь і Західне Поділля. У 1434 р. всі ці регіони було перетворено на Руське воєводство — одну з адміністративних одиниць Королівства Польського. Невдовзі відбулася реорганізація адміністративно-територіального устрою держави, її було поділено на Велику Польщу (п'ять воєводств) і Малу Польщу (приєднані українські етнічні території).Злиття двох держав (Польщі та Литви) у Річ Посполиту (Республіку) у 1569 р. відкрило польським експансіоністам широкий доступ до володіння українськими землями. Це торкнулося Київщини, Волині, Поділля, що відійшли до Польщі. Правда, на Люблінському сеймі українська делегація неодноразово порушувала питання про можливість уведення України як третього суб'єкта до складу новоствореної держави, але до цієї думки мало хто прислухався.У вересні 1595 р. король Сигізмунд III видав універсал, яким повідомив своїх підданців про об'єднання православних із католиками і відрядив до Рима релігійну делегацію. На аудієнції в Папи єпископи присягнули на вірність йому, а він, зі свого боку, дав офіційну згоду на унію. Однак Папа розглядав її не як об єднання церков, а лише як факт "повернення народу руського до Римської церкви". При цьому допускалося збереження східних (православних) обрядів, якщо вони не суперечили католицькій вірі та єдності з католицькою церквою

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *