Політика «українізації» та її наслідки

 Важливою складовою частиною культурнокультурно процесів в Україні в 20–30-х рр. була культурно коренізації, проголошена XII з'їздом РКП(б). В Україні ця політика дісталла назву "українізації".

 У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:

 1. Усунення від влади відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя, який проголосив влади боротьби двох культур, владивлади, міської російської та влади, відсталої сільської української культури. В їх боротьбі українська культура мала відступити і загинути.

 2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті.

 3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті.

 4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти.

 5. Різко збільшувалась кількість української преси

 6. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудії.

 7. Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності.

 8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців

 9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні.

 Слід сказати, що жодна з республіканських "коренізацій" не зайшла так далеко як українська. За десять років "українізації" (1923–1933) українці перетворилися на структурно повноцінну націю.

 Отже, проголошений партією курс на "українізацію" та його наслідки мали величезне значення. Однак було б великою помилкою вважати його тільки результатом цілеспрямованих зусиль більшовицької партії. Вона була насамперед далеким відгомоном української національної революції 1917–1920 рр. Якщо націонал-комуністи виступали керівними кадрами політики "українізації", то величезна армія виконавців складалася переважно з української інтелігенції, значна частина якої брала участь у національно-визвольних змаганнях. Особливу групу серед них складали українські емігранти та вихідці з Галичини, які повірили у серйозність курсу на "українізацію". Загалом курс на “українізацію” був тактичним кроком, який не відповідав стратегічним планам комуністичної партії.

 
 

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *