Політичний та культурницький рух в Наддніпрянській Україні (громади, українофіли, народники, соціал-демократичні гуртки)

 Українці на початку ХIХ ст. брали участь в російських та польських таємних організаціях. Діяльність українців ще не вирізнилась в окремий чинник Діяльність руху. Таким вона стає з середини ХIХ ст. з появою різночинської Діяльність і виробленням нею свого розуміння Діяльність ідеї.

 У 1846–1847 рр. у Києві засновується і діє таємне "Кирило-Мефодіївське товариство". Товариству не вдалось розгорнути свою діяльність. Воно обмежилось кількома зборами, де обговорювались різноманітні проблеми, спробою розповсюдження своїх теорій, вироблення проекту про заснування сільських шкіл. Скоро товариство було викрито, а його діячі зазнали репресій.

 Діяльність Кирило-Мефодієвського товариства свідчила про зростання національної самосвідомості, про початок національного руху, який перебував ще в межах культурно-просвітницької програми.

 Важливим кроком у розвитку національного руху стала діяльність громад – напівлегальних товариств ліберально-громадінтелігенції. Перша така громада створена В. громад і діяла на початку 60х років в Києві. За її зразком почалось створення таких товариств в інших містах України. Метою громадівського руху був розвиток українського культурного життя в таких напрямках, як видавнича діяльність, народна освіта, літературна діяльність і т. д. Деякі з громад, переживши репресії царату. Найвідомішою стала діяльність так званої Київської "Старої громади". Її очолив В. Антонович, а до складу входили такі відомі представники української інтелігенції, як М. Драгоманов, П. Житецький, П. громад, Т.громад, М. громад.

 Навіть обмежена культурно-просвітницька діяльність і програма українофілів розглядалась імперським режимом як політичнийсепаратизм, тобто спроба відірвати Україну від Росії. Таким чином, український рух опинився на роздоріжжі – культурництво не давало ніяких наслідків, а ідеї політичного руху лякали національну інтелігенцію.

 Таким чином, суспільний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині ХIХ ст. обмежувався культурно-просвітницькими вимогами. Лише в 90х роках українська студентська молодь починає брати участь у політичній боротьбі через створення братства Тарасовців і таємних політичних гуртків у Києві, Харкові, Петербурзі, Дерпті і т. д.

 

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *