Напрямки та цілі внутрішньої і зовнішної політики П. Дорошенка.

 В умовах спалаху політичної боротьби П.Дорошенко в серпні 1668 р. направив посольство до Стамбулу, щоб з'ясувати можливість турецького протекторату. Після його повернення й прибуття турецького посольства на початку третьої декади березня 1669 р. гетьман скликає у Корсуні генеральну старшинську раду, у роботі якої взяли участь представники Лівобережжя, Запорожжя, колишній гетьман Ю.Хмельницький. Вона підтвердила пожиттєвий характер гетьманства П.Дорошенка, схвалила прийняття турецької протекції, відхиливши можливість московської, проте відмовила в принесенні присяги султану. Далі: гетьман мав обиратися довічно; населення України звільнялося від сплати податків і данини; православна церква отримувала автономію під царгородським патріархом; турки й татари, не мали права споруджувати мечетей, брати ясир; султан і хан не могли без відома українського гетьмана укладати договори з Московією і Річчю Посполитою та ін.

 Відомо, що П.Дорошенко намагався порозумітися з Д. Многогрішним, схиляючи його до проведення спільної козацької ради для розв'язання питання про владу, а також переконував не йти на проголошення у Лівобережжі окремого гетьманства. Однак, дарма. Скликана у березні 1669 р. в Глухові рада обрала Д. Многогрішного гетьманом і схвалила новий договір — «Ілухівські статті».

 Гетьман намагався уникнути воєнних дій з Річчю Посполитою і Московією, а також порозумітися з Д.Многогрішним. Помітно пожвавлюються його переговори з польським урядом. У листі до короля М.Вишневецького від 29 жовтня 1669 р. підкреслював, що пішов на прийняття турецької протекції лише тому, щоб «зберегти цілісність занепадаючої України…».

 П.Дорошенко продовжував послідовно захищати національні інтереси козацької України. Вивчення джерел дозволяє з'ясувати основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики його уряду. Насамперед відзначимо курс на всебічне зміцнення ролі гетьманської влади, прагнув відновити принцип її спадковості.

 Звертає увагу на себе гнучкість соціально-економічної політики, а саме: проводив заходи на утвердження в державі козацького типу господарства й недопущення до маєтків панів і урядовців.

 Дорошенко підтримував також заходи Тукальського у справі створення окремого Українського патріархату, вбачаючи в ньому важливий політичний фактор утвердження самостійності козацької України.

 Протягом першої половини 1671 р. гетьман намагався зміцнити міжнародне становище козацької України. Не залишав спроб порозумітися з Д. Многогрішним.

 

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *