Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.

РЕФОРМИ 60-70-х рр. ХІХ ст. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Причини реформ:

— криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток економіки;- відставання економіки Росії від країн Європи;- поразка Росії в Кримській війні;- смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного правителя Олександра ІІ;- посилення селянських повстань.

Кримська війна (1853-1856 рр.)  – війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну відсталість Росії від країн Європи.

Скасування кріпацтва (селянська реформа, земельна реформа, аграрна реформа):

— 19 лютого 1861 р. російський імператор Олександр ІІ проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в Росії;- скасовано особисту залежність селян від поміщика;- селяни дістали особисту свободу і громадянські права;- земля передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту платила держава. Селяни мали погасити борг державі протягом 49 років;- до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали статус тимчасовозобов’язаних;— в Україні селяни в чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних – 4-7 десятин;- на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов’язаних не було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки;— у 1866 р. державним селянам дозволили викупити свої землі.

Результати селянської реформи

— реформа сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва;- селяни залишилися найнижчим станом: платили подушний податок, відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням;- більшість землі залишилася в руках поміщиків.

Земська реформа ( реформа місцевого самоврядування) 1864 р.

— у повітах та губерніях обиралися земські управи (земства) – місцеві органи влади, які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм…;- до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни;- на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху.

Реформа міського самоврядування 1870 р.

У містах обиралися міські думи й управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою.

Судова реформа 1864 р.

— запроваджено безстановий, незалежний від влади суд;- судові засідання були публічними;- судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор – адвокат;- уведено суд присяжних.

Освітня реформа 1864 р.

— уведено єдину систему початкової освіти;- створену мережу класичних гімназій та реальних училищ (давали робітничу спеціальність);- відновлено автономію університетів.

Військова реформа 1862 – 1874 рр.

— у 1874 р. запроваджено загальну військову повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану;- служба скорочувалася до 6-7 років, особи з вищою освітою служили менше;- армія переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот;- Росія була поділена на 15 військових округів. В Україні було Харківський, Одеський та Київський округи.

Фінансова реформа 1860 – 1864

— управління грошима зосереджено в руках міністерства фінансів;- створено незалежних контрольних палат, які контролювали видатки в губерніях;- створено Державний банк;- з 1862 р. у пресі публікуються дані про прибутки та видатки держави.

Реформа цензури

— запроваджено цензуру періодичних видань;- видавцям заборонено торкатися політичних питань.

Результати і наслідки реформ

— реформи заклали підґрунтя для переходу від феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних);- сприяли швидкому економічному піднесенню Росії;- відбулася часткова демократизація суспільства;- але реформи були обмежені: зберігалося самодержавство, поміщицька власність на землю, станова структура суспільства.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Політика царизму:

— в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств;- штучна затримка тих галузей, які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна);- вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів;- колоніальний характер української економіки.

Сільське господарство

— залишки кріпацтва: збереження поміщицького землеволодіння, поєднання відробіткової та вільнонайманої систем господарювання, розорення поміщицьких господарств;- розвиток товарних відносин: майнове розшарування селянства, розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів (Південна Україна – зернове господарство, Правобережжя – вирощування цукрових буряків та технічних культур), запровадження удосконалених знарядь праці та машин у передових поміщицьких і великих селянських господарств,  поширення вільнонайманої праці, аграрне перенаселення, що призводило до еміграції у Сибір та Кубань)

Промисловість

— 60-70 рр. ХІХ ст. – прискорення промислового перевороту, значне економічне піднесення;- широке промислове будівництво на Півдні України;- поділ України на промислово розвинений Південно-Схід та аграрний Північно-Західний райони;- активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна, машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою Росії);— активне будівництво залізниць (перша українська залізниця 1865 р. з’єднала Балту й Одесу);- у 70-ті рр. ХІХ ст. було завершено створення телеграфної мережі;- переважання іноземного капіталу: Франція, Бельгія, Німеччина;- в Україні розвивалося 80% російського цукру;- найвідоміші українські підприємці – Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські – в основному володіли підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції.

Торгівля і міста

— формування великих промислово-торговельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;- занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква);- розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю населення;- з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;- завозили нафту, гас, машини, текстиль…;- зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі;- існування ярмарків;- Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).

Соціальні зміни

— завершився процес формування станів найманих робітників (пролетаріат) та буржуазії;— активна урбанізація (процес збільшення населення міст);— зростає чисельність інтелігенції;- більшість населення залишалися селяни;- 5% українців мешкало в містах, 38% – росіян, 45% – євреїв;- українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці з російських губерній.

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *