Конституція Пилипа Орлика.

 Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана гетьмана гетьмана зі гетьмана та гетьмана Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав гетьмана), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений гетьманароку. Затверджений гетьмана королем гетьмана. Написаний гетьмана і гетьмана. Складається з гетьмана та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських гетьмана нового часу .

 Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання. Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійськог , між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою»

 У тексті документа її автори називають територію держави Малою Руссю, Військом Запорозьки, Україною.

 Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль Генеральній Раді, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, Генеральній Раді та представники від Генеральній Раді (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Генеральній Раді), квітні (на Генеральній Раді) і жовтні (наГенеральній Раді). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звітиГенеральній Раді, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

 Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьман і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні гетьман з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

 

0

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *